Вот...Я тоже пишу... И было бы не честно не поделится с Эшелоном!!! Начну сс стиха... *Shy*
Пливуть сузір'я у нічній блакиті...
Відлуння місяця у дзеркалі безодні.
Образ чекання у засохлих квітах...
Образ надії у зірках,сьогодні...
Образ байдужості в незвичній поведінці...
Образ величності у кольорах...
Образ незвичності - не входити в лінійку,
звичайних рамок,що придумав час.
Великий сум "маленької " людини:
Щирість кохання у забутих снах.
Світ засинає через три хвилини...
Та ніч не спить,літаеє на дахах.
Людина завжди хоче знати більше,
А сни ховають таємниці в капелюх...
Могутній всесвіт надихає жити...
Ти спиш (?)... А він продовжує свій рух...
Вот.... Стремно...Но... Вот вам еще последнее прозовое...
***
Терновый венок… Он сполз на шею… И давит впиваясь грязными когтями в горло…
Глаза простыли пустотой…Гореть в аду?... За что?...
Я здесь чужак… И эти лица… Они чужие мне , а я… Я …
Откуда?... Зачем?... На что мне надо эта сотня душ?... Я мученик… И все из-за кого-то?...
Подкошен страстью, я , упал… Сражен любовью… Я …
В глазах тьмы… Хищными, лживыми глазами… И мед из штучных ласк… Он мне не нужен!... "Мольба"… И "вера"… В меня? Зачем?...
Я вам чужой… Я шепотом кричу : Я вам чужой…
Меня задушит мой венок, сплетенный вашими руками… В моей борьбе, борьбе одного…
Я выиграл битву с собой же…
И что?... Цветы у грязных ног?...Букет, сплетенный из засохшей крови…
Я отдал сердце? - Нет! Я отдал душу? – Нет!...
Я все забрал! О, как вы ошибаетесь!... Я все забрал и поделил с другими!...
Открыл все тайны жизни на Земле…
Терновый венок, сплетенный для меня, я брошу вам обратно.
Пускай, он вырван с кровью, но не с сердцем… Не с душой…
Пускай, он , прольется болью на ваши мертвые глаза!...
…Я отражаюсь на Земле… Я… С ними, а не с вами…
Отредактировано Bloody_Rose (2009-11-24 14:53:18)



А мне нравится,очень.красиво так...И стих на украинском =) редко тут встречаю такие,чувствую себя белой вороной..
Вот еще недавно написала...




